Літальні апарати Sikorsky Aircraft Company - Біля витоків вітчизняної авіації. Збірка біографічних публікацій

^ Літальні апарати Sikorsky Aircraft Company (неповний перелік) Літаки


Гелікоптери



^ Спроба суднобудування

З 1967 р. фірма дещо розширила спектр продукції. Протягом наступних чотирьох років, паралельно з бойовим гелікоптером S-67 "Blackhawk" ("Чорний яструб"), розроблено турбопоїзд TurboTrain та річковий артилерійський катер ASPB (Assault Support Patrol Boat).

У В'єтнамі в 1950-1975 рр. бойові дії велися у дельті ріки Меконг, що займає близько третини країни. Традиційна військова техніка французькой та американської армій в таких умовах виявилась безпорадною, як важка палиця проти зграї комарів. Відтак, Сікорський запропонував щось на кшталт плавучого танка, розмірами 15 х 6 м, здатного маневрувати на глибині менше 1,5 м. Три турбіни фірми Pratt&Whitney, що приводили в дію три водомети, дозволяли катеру рухатися зі швидкістю до 50 вузлів (90 км/г), і швидко маневрувати у вузьких мілководних протоках дельти.

Катер мав центральну башту з 105-мм гаубицею і двома 20-мм автоматичними гарматами. Гаубиця призначена для ведення вогню безпосередньо по супротивнику чи по навісній траєкторії над перешкодами. 20-мм гармати призначені для вогню на короткій дистанції і захисту катера. Ще один кулемет дрібного калібру, в рубці, призначався для захисту від несподіваного нападу.

Для катера була розроблена унікальна система бронювання: легкі сталеві грати, які оточували корпус і надбудову на відстані близько 1 м. Саме на цих гратах вибухали ракети в'єтконгівських гранатометів. Така конструкція дозволила значно полегшити вагу катера.

Бронекатери конструкції фірми Сікорського були прийняті на озброєння флотом США, проте не брали участі у бойових діях, оскільки В'єтнамська війна незабаром закінчилася ганебною поразкою США та евакуацією їх військових сил з Індокитаю.








^ TurboTrain на лінії Монреаль-Торонто, 1973 р.





Порівняння традиційної (ліворуч) і новітньої (праворуч)

конструкції залізничного вагона.


^ Газотурбінний потяг TurboTrain

Принципово новий залізничний рухомий склад був розроблений для Північно-східного коридору швидкісних наземних перевезень, створюваного Департаментом транспорту США. Їх головними новаціями стали турбоелектричні локомотиви, а також підвіска, що на криволінійних дільницях колії дозволяла вагонам нахилятися відносно полотна. Це покращило комфорт для пасажирів і дозвололо додатково збільшити швидкість на 40% (експлуатаційна швидкість досягала майже 200 км/г). До того ж, новий поїзд, порівняно з традиційним, міг швидше прискорюватись та гальмувати і був значно комфортніший. Вагони TurboTrain на метр нижчі за традиційні, місткість кожного – близько 50 пасажирів.

Потяги системи TurboTrain експлуатувалися у США та Канаді з 1968 приблизно до 1980 р. Вони курсували, зокрема, між Бостоном та Нью-Йорком. Коефіцієнт завантаження протягом перших двох років експлуатації досяг пересічно 60-70 %, порівняного з середнім національним показником 30%.


Спадки

Ігор Іванович прожив прекрасне життя. Працюючи з 1908 року по 1918 в Росії, він створив 25 типів літаків і заклав основи конструкції двох вертольотів. В Америці були створено 17 типів літаків і 18 типів вертольотів. Величезним був його вплив на все світове авіабудування, у тому числі на видатних радянських конструкторів Полікарпова, Туполєва, Міля, Антонова та інших.

Не можна не відзначити і значну літературну спадщину Сікорського. Велика кількість науково-технічних праць, публіцистичних і богословських літературних робіт Ігоря Івановича виключно цікава з пізнавальної точки зору.

Наприкінці своєї творчої кар'єри Ігор Іванович Сікорський був просто всипаний всілякими нагородами за внесок у розвиток авіації. Але це не заважало йому залишатися інтелігентною, скромною людиною. Офіційним зустрічам «на вищому рівні» він віддавав перевагу бесідам з пілотами своїх вертольотів, уважно вислуховуючи їх думки про достоїнства і недоліки машин.

У роки сталінського терору в рідній країні славетний конструктор отримав ярлик «зрадника», на його ім'я була накладена заборона. Ігор Іванович важко переживав розлуку з Батьківщиною. Ностальгія – хвороба, що краяла не одне російське серце поза залізною завісою сталінської імперії, – не полишала його до останніх днів. Російська мова удома, російські друзі, російські колеги на роботі, російські книги, російська музика – все це супроводжувало Ігоря Івановича все його велике життя.

Він пішов від дорогих йому людей і улюбленої справи 26 жовтня 1972 року, у вельми поважному віці – 83 роки. Ігор Іванович лишив доньку, народжену в Росії, і чотирьох синів, народжених у США. Його старший син Сергій продовжив роботу в компанії після смерті батька.

Часом думається: як не була важка для Росії втрата інженера-самородка, він вчинив правильно, покинувши у березні 1918 року рідні береги. Швидше за все, в 1937 році не він подарував би Батьківщині кращий у світі морський літак, а Батьківщина подарувала б йому Колиму. Бідність фантазії режиму і шаблонність внутрішньої політики дозволяють припустити з високим ступенем вірогідності, що Сікорського у сталінській Росії чекала доля Миколи Полікарпова та інших його колег: самовіддана праця, видатні успіхи, несподіваний арешт, в'язниця, знущання й тортури, втрата родини і друзів, хвороби і загибель.

У 1989 році (6 червня) світова громадськість відзначила сторічний ювілей славетного авіаконструктора. Згадали цю дату навіть у Радянському Союзі. Офіційні торжества проходили у Москві, Києві і Ленінграді. На урочистостях були присутні діти Ігоря Івановича. Зокрема, в Ленінграді, в Академії цивільної авіації на науковій конференції, присвяченій пам'яті Ігоря Сікорського, побували старша донька Тетяна Ігорівна, доктор соціології, професор університету, і син Ігор Ігоревич – юрист. Неод­норазово відвідував Росію продовжувач справи батька – конструктор вертольотів, пілот, старший син Сергій Ігоревич. В Києві на будинку де жив авіаконструктор, по вулиці Ярославів вал, встановлено меморіальну дошку.


При підготовці використано:

  1. А. Беляков. Русский витязь воздушного океана russia.simflight.com/ modules.php?name=Content&pa=showpage& pid=31

  2. Л. Эгенбург. Пятый океан Игоря Сикорского. (к 100-летию со дня рождения).

  3. К. Финне. Русские воздушные богатыри И.И.Сикорского. – М., АСТ, 2005 г. airwar.ru/enc/bww1/im.html

  4. А. Беляков. Воздушные путешествия. (Очерки истории выдающихся перелетов) – СПб.:Политехника,1993 г.

  5. Э. Нехамкин Игорь Сикорский: воплощение мечты.

  6. И. Сикорский. Воздушный путь. – М.: Русский путь. – New York: YMCA Press, 1998. militera.lib.ru/research/sikorsky

  7. Igor I. Sikorsky Historical Archives, Inc. sikorskyarchives.com

  8. en.wikipedia.org/wiki/Igor_Sikorsky, en.wikipedia.org/wiki/UAC_TurboTrain



^ Ігор МАЛИШЕВСЬКИЙ
5885897724875121.html
5885982453714318.html
5886073053058094.html
5886201055276164.html
5886336668110672.html